В умовах війни управління безпілотниками в Україні поступово стає навичкою, яку все частіше порівнюють із водійськими правами. Курси пілотування дронів проходять не лише військові, а й цивільні, а навчатись приїжджають навіть іноземці.

Кореспондент Delfi побував на полігоні академії Dronarium Academy під Києвом, де відбуваються тренування операторів безпілотників, побачив, як готують пілотів дронів, і поговорив з інструкторами про те, чому досвід України починає цікавити інші країни Європи.

За словами Крістера, з 2022 року тут навчили понад 17 тисяч українських військових. При цьому програми постійно змінюються: тактика застосування безпілотників на війні розвивається настільки швидко, що оновлюється буквально кожні кілька місяців.

„Навіть люди, які давно працюють із дронами, кажуть, що за півроку може змінитись абсолютно все“, — каже він.

Базове навчання починається з курсу мультироторних дронів – таких як DJI Mavic. "Це розвідувальні дрони . Ми беремо, наприклад, Mavic 3 Pro і вчимо базовим навичкам пілотування", - пояснює інструктор із позивним Ян. Після цього курсанти можуть переходити на складніші системи — наприклад, FPV-дрони, які використовуються як ударні.

"Спочатку людина отримує базові навички пілотування. Потім вже може спеціалізуватися - наприклад, на роботі з наземних цілей або перехоплення повітряних", - говорить він. Навчальний центр також співпрацює із українськими виробниками безпілотних комплексів. Коли військовим продають такі системи, пілотів їм навчають саме тут.

Тривалість курсів залежить від типу безпілотника. Базовий курс мультироторних дронів триває приблизно тиждень. Курс FPV – близько трьох тижнів.

"FPV-дрон дуже складний в управлінні. Тиждень йде лише на симулятор - приблизно 50-70 годин, щоб виробити м'язову пам'ять", - пояснює старший інструктор із позивним Smile. Після симулятора курсанти переходять до польотів у полі, потім до більш складних маршрутів та далеких дистанцій.

"Ми вчимо людей літати - розуміти техніку, керувати дроном, працювати з камерою. Але ми не вчимо їх працювати з бойовими частинами, тому що ми громадянська організація", - наголошує він.

За словами інструкторів, війна в Україні остаточно показала, що контроль над повітрям стає ключовим фактором на полі бою. "Хто володіє повітрям, той володіє ситуацією", - каже інструктор Ян.

З його слів, безпілотники вже змінюють економіку війни. "FPV-дрон може коштувати близько 12 тисяч гривень. І він здатний знищити техніку, для якої раніше були потрібні дуже дорогі боєприпаси", - пояснює інструктор.

Незважаючи на військовий контекст, курси відвідують громадянські. Це можуть бути фахівці з гуманітарного розмінування, оператори аерофотозйомки, студенти та просто люди, які хочуть освоїти нову технологію.

"Зараз до нас приїжджають навіть студенти військового інституту. Для них це буває перше знайомство з технікою", - каже Ян і зазначає, що в майбутньому вміння керувати безпілотниками стане звичною навичкою.

"Це вже як водійські права. Раніше всі розуміли, що потрібно вміти водити машину. Зараз ми дійшли того, що кожен має вміти керувати якимсь літальним апаратом", - каже інструктор Ян.

"Ми вчимо людей базі - літати. Наприклад, якщо мова про Mavic, ми показуємо, як користуватися камерою та всіма її можливостями: як висвітлити кадр, як затемнити, щоб краще розвідати обстановку. Тобто після курсу на Mavic люди, по суті, вже підготовлені для розвідки", - додає Smile.

Навчання в академії відбуваються й іноземці. Курси проводяться англійською мовою як у Києві, так і у Львові. "У нас були курсанти з Латинської Америки - з Колумбії та Мексики. Приїжджають люди зі США, Канади, Австралії", - розповідає Крістер.

Іноді навчання організують і для воєнних партнерських країн. Наприклад, тут проходили підготовку представники Латвійської Національної гвардії.За словами представника академії Борислава, інтерес до українського досвіду величезний.

"Якщо скласти рейтинг іноземних курсантів, то на першому місці Польща. Це логічно - у них дуже великий інтерес. Вони намагаються, хочуть навчатися", - каже він. На другому місці, за його словами, шведи, на третьому — австралійці.

Причини такого інтересу є різними. Іноді йдеться про людей із військовим чи волонтерським досвідом. Іноді — про так звані „мілітарні туристи“, яких цікавить тема сучасних військових технологій.

У деяких країнах інтерес пов'язаний із майбутніми загрозами. "Наприклад, Австралія розуміє, що конфлікт між Китаєм і Тайванем рано чи пізно може статися. І це торкнеться всього регіону - Австралії, Нової Зеландії, Японії.

Тому люди вже готуються", - говорить Борислав.При цьому академія ретельно перевіряє іноземних кандидатів та приймає лише представників країн-партнерів. "Ми не можемо навчати всіх підряд. Ми несемо відповідальність перед українськими органами безпеки", - пояснює він.

Український досвід застосування безпілотників поступово викликає інтерес у Європі. Академія вже готується відкрити навчальний центр у Польщі – Dronarium Birds, у Варшаві. Спільно з інструкторами з підрозділу „Птахи Мадьяра“ (його командир Роберт „Мадяр“ Бровді зараз очолює Сили безпілотних систем ЗСУ) у Польщі запускають курси боротьби з „шахедами“.

"Фактично ми вже прийшли до Польщі. Там хочуть, щоб ми навчили їхніх інструкторів, а далі вони розвиватимуть це самі", - каже Ян.

За словами Борислава, академія вже співпрацює з іншими країнами.Наприклад, ведуться переговори з організаціями, пов'язаними з японським урядом, щодо підготовки військових фахівців.

„Ми готові ділитися досвідом із країнами-партнерами, які підтримують Україну“, — каже він.З Естонії також надходили заявки на навчання, однак до самих курсів справа поки не дійшла.

"Ми сприймаємо країни Балтії як наших найближчих партнерів. Вони мають ті ж загрози з боку Росії, що й у нас. Тому ми готові ділитися своїм досвідом", - каже керівник навчального департаменту Dronarium Дмитро Следюк.

Якщо в Естонії з'явиться інтерес до навчання, то українські інструктори готові приймати курсантів. "Ми вже навчали литовських та латвійських військових у львівській філії. Тому, звісно, ​​будемо раді і представникам Естонії", - каже Следюк.

„Ми позитивно налаштовані до громадян Естонії та будемо раді прийняти їх на навчання, якщо всі перевірки безпеки будуть пройдені“, — додає Борислав і зазначає, що академія готова співпрацювати і на більш системному рівні.

"Ми любимо та поважаємо Естонію. І будемо раді поділитися досвідом, щоб вона й надалі залишалася суверенною країною у складі Європейського союзу", - говорить він. За його словами, один із можливих варіантів — навчання груп фахівців із країн-партнерів безпосередньо в Україні.

Інструктори впевнені: досвід України може виявитися важливим для всієї Європи, включаючи країни Балтії. "Це моя суб'єктивна точка зору, але Росія йде туди, де не отримує відсічі. Тому жителям країн Балтії теж варто задуматися про такі навички, — каже Ян. — Та й країнам Балтії вони не дадуть спокійно жити. І Україні, і вам не дадуть спокійно жити".

Борислав додає, що дрони — це не лише інструмент війни, а й спосіб зробити оборону дешевшою. "Це можливість захищати свою територію набагато доступнішими засобами, ніж танки, артилерія чи системи ППО", - звертає увагу Борислав.

Навчальний центр виріс із проекту Dronarium, який ще до повномасштабної війни займався цивільними дронами — аерофотозйомкою та агродронами. Після початку вторгнення Росії програму довелося терміново адаптувати до потреб фронту.

"Ми починали буквально на коліні. Треба було дуже швидко перебудувати навчання під військові завдання", - розповідає інструктор академії із позивним Крістером.

Одним із тих, хто стояв біля витоків освітнього спрямування проекту, став керівник навчального департаменту Dronarium Academy Дмитро Следюк. Повітряною зйомкою він займається понад двадцять років і був одним із перших в Україні, хто почав системно експериментувати з фотографією з висоти.

"Перший апарат був дуже простий - плівковий фотоапарат, встановлений на повітряний змій", - згадує він. Пізніше він зібрав невеликий радіокерований планер з камерою і зайнявся аерофотозйомкою професійно.

У 2014 році Руслан Бєляєв разом із партнерами заснував школу пілотів дронів, з якої і виросла майбутня Dronarium Academy. Після початку повномасштабної війни на базі цього досвіду з'явилася академія для підготовки операторів безпілотників.